Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року Справа № 910/15937/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Яценко О.В., Полянського А.Г.перевіривши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ф.К.Імпекс"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 у справігосподарського суду м. Києваза позовомкомунального підприємства "Київський метрополітен"дотовариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ф.К.Імпекс"провиселення з орендованого нерухомого майнав судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Швед Я.О. - дов. №37 від 26.01.2016;від відповідача:Безпала О.Г. -дов. б/н від 01.12.2015;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 01.02.2016 господарського суду м. Києва (суддя: Гумега О.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Виселено ТОВ фірма "Ф.К.Імпекс" з нерухомого майна (частини вестибюлю), визначеного тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) ТОВ фірма "Ф.К.Імпекс" згідно з викопіюванням зі Схем тимчасового розташування МАФ, за адресою: станція метро "Дружби народів", загальною площею 8,3 кв.м. Зобов'язано ТОВ фірма "Ф.К.Імпекс" повернути КП "Київський метрополітен" нерухоме майно (частину вестибюлю) за адресою: станція метро "Дружби народів", загальною площею 8,3 кв.м за актом приймання-передачі майна. Стягнено з ТОВ фірма "Ф.К.Імпекс" на користь КП "Київський метрополітен" 2436, 00 грн. судового збору.

Постановою від 04.04.2016 Київського апеляційного господарського суду (судді: Коршун Н.М. - головуючий, Алданова С.О., Дикунська С.Я.) рішення від 01.02.2016 господарського суду м. Києва залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що строк дії договору №162-У(Ор)-11 від 14.10.2011 закінчився та сторони не укладали нового договору на право оренди нерухомого майна, яке є об'єктом оренди за вказаним договором. Також відсутні належні докази звільнення відповідачем орендованої ним частини вестибюлю станції метро "Дружби народів".

Не погоджуючись з судовими рішеннями ТОВ фірма "Ф.К.Імпекс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржник посилається на те, що господарськими судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 182, 329, 331, 764 Цивільного кодексу України, ст. 5, ч.2 ст.17 Закону України Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Скаржник також вказує, що позивач не є належним позивачем.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, відзив на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надав.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 23.05.2016 у даній справі визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді Кравчук Г.А., Костенко Т.Ф. Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.05.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вказаному вище складі.

Відповідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 06.06.2016, у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Костенко Т.Ф. та перебуванням у відпустці судді Кравчука Г.А. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді Яценко О.В., Полянський А.Г.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним відмовити у задоволені касаційної скарги.

Господарськими судами встановлено, що 14.10.2011 КП "Київський метрополітен" (орендодавець) та ТОВ фірма "Ф.К.Імпекс" (орендар) уклали договір №162-У(Ор)-11 про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Києва за умовами якого орендодавець на підставі рішення Київради №590/4028 від 29.04.2010 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю, визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря (далі - об'єкт оренди) за адресою: станція метро "Дружби народів", для торгівлі непродовольчими товарами.

Відповідно п.п. 2.3 та 2.4 договору опис технічного стану об'єкта оренди та дата його передачі орендареві, його склад зазначаються в акті приймання-передачі об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною договору. Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП "Київський метрополітен".

Як встановлено господарськими судами на виконання умов договору, за актом прийому-передачі майна в оренду від 14.10.2011, орендодавець передав, а орендар прийняв визначене договором майно.

За п. 4.14 договору орендар після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно за актом приймання-передачі орендодавцю.

Пунктом 7.5 договору сторони передбачили, що у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Відповідно п. 8.5.6 договору в редакції додаткової угоди №1 від 14.10.2011 до договору №162-У(Ор)-11, у разі припинення дії договору орендар звільняє орендовану частину приміщення вестибюлю станції метро "Дружби народів" в термін, визначений п. 4.14. цього договору, від своїх огороджуючих конструкцій.

Розділом 9 договору сторони обумовили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і відповідно до рішення Київради №590/4028 від 29.04.2010 діє з 14.10.2011 до 12.10.2014 (2 роки 364 дні). Усі зміни та доповнення до договору оформлюються в письмовій формі і вступають в силу з моменту підписання їх сторонами; після закінчення строку дії договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради; договір припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

20.10.2014 КП "Київський метрополітен" надіслав ТОВ фірма "Ф.К.Імпекс" повідомлення №38 від 17.10.2014 щодо закінчення терміну дії договору 12.10.2014 та відмову від продовження договору на новий термін, у зв'язку з тим, що об'єкт оренди переданий відповідачу не відповідає вимогам п.2.19 Правил пожежної безпеки в метрополітенах, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №335 від 20.06.2012, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 09.07.2012 за №1128/21440 (далі - Правила пожежної безпеки в метрополітенах), та просить відповідача повернути об'єкт оренди у зв'язку з закінченням строку дії договору до 11.11.2014. Однак, відповідач об'єкт оренди не звільнив та за актом приймання-передачі не повернув.

Предметом позову у даній справі є вимога КП "Київський метрополітен" до ТОВ фірма "Ф.К.Імпекс" про виселення з орендованого нерухомого майна (частини вестибюлю) за адресою: станція метро "Дружби народів".

Відповідно ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За ст.ст.763 та 764 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Також ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено (ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Таким чином, після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

При цьому, такі заперечення можуть бути висловлені ним, як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відповідно ч. 1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Господарські суди встановили, що на час розгляду даної справи відсутні докази прийняття Київською міською радою рішення з питання користування відповідачем об'єктом оренди та відсутні документи, які б надавали відповідачеві право оренди об'єкту площею 8,3 кв. м. (частина вестибюлю) станції метро "Дружби народів", новий договір не укладений.

Рішенням господарського суду м. Києва від 27.10.2015 зі справи №910/22239/15 за позовом ТОВ Фірма "Ф.К.ІМПЕКС" до КП "Київський метрополітен" про визнання продовженим (пролонгованим) договору № 162-У(Ор)-11 від 14.10.2011, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2016, у задоволені позову відмовлено, оскільки Київрада не приймала відповідного рішення про продовження дії договору №162-У(Ор)-11 від 14.10.2011. Строк дії цього договору закінчився.

Відповідно ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що строк дії договору №162-У(Ор)-11 від 14.10.2011 закінчився, новий договір не укладений та відсутнє рішення Київської міської ради з питання користування відповідачем об'єктом оренди, тому відсутні правові підстави використання ТОВ фірма "Ф.К. Імпекс" об'єкту оренди. Отже, позовні вимоги про виселення відповідача з орендованого нерухомого майна та зобов'язання відповідача повернути позивачу орендоване нерухоме майно за актом приймання-передачі господарські суди задовольнили обґрунтовано.

Щодо доводів ТОВ фірма "Ф.К. Імпекс" про відсутність у КП "Київський метрополітен" права на звернення з позовом, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно ч.ч. 1 та 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальними громадами сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах, територіальних громад, відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.

Статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендодавцями є, в тому числі, підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Господарські суди встановили, що наказом №98 від 23.04.2003 Головного управління комунальної власності м. Києва за КП "Київський метрополітен" на праві повного господарського відання закріплено, в тому числі, підземний перехід станції метро "Дружби народів". Відповідно пункту 5.2 Статуту КП "Київський метрополітен" майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплено за ним на праві господарського відання.

Відповідно ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Предметом діяльності КП "Київський метрополітен" відповідно п. 3.2 Статуту КП "Київський метрополітен" є, зокрема, надання в оренду приміщень, обладнання іншим підприємствам та установам.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому принагідно виходити з положень ст. 11 Цивільного кодексу України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов'язків. Відповідно до них цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об'єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти (лист Верховного Суду України від 01.04.2014 "Аналіз практики застосування судами ст. 16 ЦК України").

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.1115, п.1 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволені касаційної скарги відмовити.

Постанову від 04.04.2016 Київського апеляційного господарського суду зі справи №910/15937/15 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді О.В. Яценко

А.Г. Полянський